Село Зарудці Жовківського району знаходиться 16 км на північний захід від Львова. У дерев’яній церкві Преображення Господнього, спорудженій 1787 р., зберігається частина давнього іконостасу із Крехівського монастиря, перевезеного сюди 1775 р. [1] (у стару церкву).
Сучасний іконостас складається з восьми ярусів та утворений з різночасових частин. Найдавніша з них, створена в сер. XVII ст., розміщена під куполом на трьох внутрішніх гранях. Це празничний, деісусно-апостольський, пророчий яруси та Розп’яття з Пристоячими. Під рядом «Неділь П’ятдесятниць» розміщено дві ікони XVI ст., що походять з попередньої церкви у Зарудцях. Нижня частина іконостасу створена одночасно з побудовою церкви і складається з царських воріт, дияконських дверей та бічних вівтарів з храмовими образами (за стилістикою конструкції та різьбленням є характерним зразком періоду пізнього рококо).
Теперішній іконостас поєднує в одному цілому багато зразків творчості різних майстрів та осередків. На думку дослідника Ю. Островського, намісні ікони сер. XVII ст. обрамлені різьбою львівського скульптора Антона Штиля, а іконостасна різьба давніших ярусів належить до спадщини жовківської різьб’ярської школи. Мистецтвознавець В. Свєнціцька висловлювала припущення, що авторство іконопису давньої частини зарудцівського іконостасу слід приписувати львівському маляру Миколі Петрахновичу[2]. На основі архівних джерел професор Александрович підтвердив думку, що: “Зарудцівська церква зберігає унікальний автентичний комплекс творчої спадщини завершального періоду професійної активності найвидатнішого львівського маляра XVII ст.”[3]
Окрім авторства Миколи Петрахновича-Мороховського (одного з творців іконостасу Успенської церкви у Львові, поч. XVII ст.), іконостас є знаковим щодо еволюції церковного мистецтва. До XVII ст. у храмах Галичини не існувало іконографії “Неділь П’ятдесятниці”. Тут вона запроваджена вперше, наступний іконостас, де реалізований цей цикл, знаходиться в церкві св. Миколая в Кам’янці Буській (Львівська обл., 1667 р.). Традиційно ряд ікон розміщувався над намісним ярусом. У Зарудцях цей цикл складається з: “Увірування Томи”, “Жон Мироносиць”, “Уздоровлення сліпонародженого”, “Спаса Нерукотворного”, “Христа і Самарянки”, “Силуамської купелі”, “Явління Христа св. Петрові Александрійському”.
На даний час ікони представленого ансамблю потребують дослідницького висвітлення та реставрації. На частині образів пошкоджений фарбовий шар, намісні ікони перемальовані. Іконописні шедеври, перебуваючи в хаотично впорядкованому інтер’єрі, втрачають експозиційну цінність та виразність.
Мар’яна Пелех
[1] Слободян В. Карби Крехівської обителі // Галицька Брама. – 1999. – № 1-2 (49-50). – С. 4.
[2] Свєнціцька В.І. Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVIІ ст. – К.: Наук. думка, 1966. – С. 149.
[3] Александрович В.С. Нововіднайдені джерельні матеріали до історії дерев’яного церковного будівництва другої половини XVII століття // Записки НТШ. Праці Комісії архітектури та містобудування. – Т. 249. – Львів, 2005. – С. 542.
