100 років тому у липні 1920 р. у бою з більшовиками під Чорним Островом був важко поранений і помер від ран визначний військовий діяч УНР Євген Мєшковський. Публікуємо проект каплиці на могилі генерал-хорунжого авторства відомого українського архітектора Сергія Тимошенка, який так і не був реалізований.
Колишній генерал-хорунжий армії УНР Микола Капустянський у передмові до другого видання «Похід українських армій на Київ-Одесу 1919 р.» зазначив: визвольна боротьба 1917-1920 рр. «не пішла марно, а стала колискою всього сьогоднішнього національного буття». Серед найвизначніших імен він згадує свого однокласника по академії генерального штабу Євгена Мєшковського поруч із постатями Петлюри, Коновальця, Шептицького, Грушевського, Міхновського, Безручка, братів Тютюнників, Тарнавського та інших.
Євген Мєшковський після закінчення академії генерального штабу в Петербурзі 1912 р. в ранзі поручника
Про Євгена Мєшковського написано чимало. Він блискуче розпочав військову кар’єру в російській армії, відзначився уже на початку Першої світовій: маючи штабні посади, перебував на передовій. На початку революції 1917 р. його особисті якості допомогли зберегти дисципліну у частинах попри те, що армія перетворювалась у некероване людське море. З березня 1918 – Мєшковський начальник оперативного відділу генштабу УНР, згодом – Української Держави. За Гетьманату підвищений до звання полковника. Після початку протигетьманського повстання 1918 у Фастові був затриманий повстанцями і звільнений за особистим розпорядженням Симона Петлюри. Від 10 грудня 1918 – нач. штабу Української Галицької армії. історик Л.Шанковський вважав полковника вправним генштабістом й наголошував: його схема реорганізації УГА “відповідала цим можливостям, що їх мала армія з огляду на брак старшин і матеріального забезпечення”.
Євген Мєшковський на фронті, 1917 р. в ранзі капітана генштабу
У 1919 році займав керівні посади в Дієвій армії УНР. Подолавши взимку тиф, що забрав життя його побратима Василя Тютюнника, повернувся до війська. З лютого до квітня 1920 служив начальником мобілізаційної управи Генштабу УНР, а з травня 1920 – начальником 1-го генерал-квартирмейстерства.
6 липня 1920 у бою під Чорним Островом Євген Мєшковський зумів зупинити більшовицьку кінноту, але отримав поранення в ногу. Дружина самотужки, на дрезині, евакуювала його з поля бою…У Тернополі ногу довелось ампутувати вище коліна, проте зараження пішло вище і полковник помер 9 липня. Могила генерал-хорунжого Мєшковського знаходиться у Тернополі.
Схема бою під Чорним Островом. За виданням “Героїчний бій під Чорним Островом”, Торонто, Український воєнно-історичний інститут, 1961 р.
На прохання дружини Мєшковського Єлизавети архітектор Сергій Тимошенко зробив проєкт каплиці в українському стилі. Побудувати усипальницю не пощастило – у листопаді 1920 р. джура Андрій Бучак украв у пані Мєшковської валізу з нагородами генерала і родинними коштовностями, залишивши жінку без копійки. Вдова мріяла, що колись Україна побудує йому каплицю, за проєктом славного архітектора Сергія Тимошенка на Аскольдовій могилі в Києві.
Єлизавета Мєшковська (Прокопович) у своєму кабінеті в Парижі, 1961 р.
План і вид збоку будівлі надрукований у книзі «Героїчний бій під Чорним Островом», а видання спогадів 1961 року профінансоване вдовою генерала.
Проект усипальниці Євгена Мєшковського на його могилі у Тернополі, автор – Сергій Тимошенко, 1920-ті рр.
Споруда прямокутна в плані, висотою приблизно 6 м і довжиною 3 об`ємами, що зменшуються догори. Формою нагадує традиційний український однодільний храм з одним заломом та четвериком, який завершує шатровий дах із маківкою. На четверику знаходиться строєне вікно. Прийоми характерні для манери Тимошенка (будинок І.Бойка в Харкові на вул. Мироносицька 44, пасажирські споруди на станціях Кубані, зокрема у с. Ведмедівка). Стіни основи мали бути виконані ярусною кам’яною кладкою. Від середини вікна і вище архітектор передбачив потинькований фриз із декором: шестипелюсткові розетки оточені пагонами. Вікно також декорувалось навколо рослинними мотивами. На жаль, фасаду споруди на малюнку в книзі «Героїчний бій під Чорним Островом» не було.
Юрій Магалевський, портрет Сергія Тимошенка, 1920-ті рр. За виданням “Українські мистецькі виставки у Львові (1919-1939)”, Яців, Р. (упорядн.)
Архітектор Сергій Тимошенко – співзасновник українського модерну, національного стилю в архітектурі, – залишив по собі вишукані споруди на Кубані, в Харкові, Луцьку та Львові. Загалом втілено в життя 400 його проектів: житлові та адмінбудівлі, залізничні станції, церкви. Був провідним українським громадським діячем на Харківщині, обраний членом Центральної Ради, міністром шляхів УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри, як учасник Другого зимового походу Армії УНР тилами більшовиків. У тридцяті роки жив та працював на Волині, звівши низку церков в українському стилі та функціоналістичних домівок у Луцьку.
Проект усипальниці для Євгена Мєшковського заслуговує на втілення.
Богдан Ворон