У Центрі сучасного мистецтва Харкова “ЄрмиловЦентр” завершилась виставка в рамках візуальної програми Форуму “ПогранКульт: ГаліціяКульт”. Мета: спонукати до переосмислення міфів та стереотипів в уявленнях одне про одного у діаметрально віддалених регіонах України, як от Галичина і Слобожанщина. Протилежні на перший погляд, ці території мають дуже подібний досвід пограниччя: міграції, поліетнічність, залучення до ідеологічного й географічного простору імперій. Також Харків та зокрема Львів мають широкі аналогії в соціо-культурному аспекті — травматичний процес радянізації, майже докорінні зміни етнічного й соціального складу населення, формування української самобутності в умовах державних утворень, до складу яких вони були втягнені.
Інтерактивна інсталяція Олекси Фурдіяка й Ігоря Слободяна “Дудіння” біля входу до ЕрміловЦентру є своєрідним епіграфом до експозиції. Трембіти, які в широкому уявленні пов’язуються саме із західним, карпатським регіоном, постають як промисловий об’єкт, як своєрідний натяк на газопровідні труби, що перетинають Україну. Ця двоїстість Галичини — традиціоналістської чи індустріалізованої, ізольованої чи інтегрованої — є центральним питанням виставки.
Виставка поєднує кілька наративів, що розкривають соціо-культурний феномен Галичини: окремішність, місійність, європейськість, мілітарність. У центрі експозиції — роботи творців галицького міфу Володимира Костирка й Євгена Равського. Використовуючи цитати з європейського класичного живопису, наслідуючи манеру старих майстрів, вони “відновлюють” втрачені сторінки історії Львова.
Художник з Галича Ігор Перекліта творить власний міф про “небесну” Україну, у вигляді життєрадісної дівчинки-янгола, образ якої сягає своїм корінням характерних своєю дитячою миловидністю янголів та херувимів з церков Галичини.
Розгалуженість і багатошаровість історії Галичини найкращим чином виявляється через персональний досвід, через пам’ять, через сімейний архів. Олена Турянська в “Історії моєї родини” ретельно добирає різні документи, фотографії й карти, щоб спробувати відповісти на питання: “Хто я?”. Карло Звіринський, класик львівського андеграунду, протягом кількох десятиліть звертався до мотиву дрібниць — різних речей, які складалися для автора в певну систему. Цей спосіб “зачепитися” за щось раціональне в світі, який, на думку Звіринського, людини високих моральних критеріїв, постійно віддаляється від мудрого божественного задуму, застосований в картині “Забуте”. Це також про пам’ять, яка весь час намагається позбутися зайвого, яке може виявитися важливим. Натомість художник з Івано-Франківська Євген Самборський в своїй ранній роботі сумлінно фіксує свій персональний “рай”, свій батьківський дім, родину, друзів, тварин, що переростають межі особистого і стають метафорою рідного міста, напрочуд затишного і самодостатнього.
Ще один великий масив творів пов’язаний з воєнною тематикою. Тут йдеться про один з аспектів пограниччя – постійну загрозу, втягнення в конфлікти, і як наслідок, міграції й втрату. Історично саме західний регіон найбільшою мірою асоціюється з мілітарністю, збройною й кривавою боротьбою за свободу, проте сьогодні саме схід України опинився в епіцентрі воєнного конфлікту, перетворивши Харків на прифронтове місто. Тому особливого звучання набуває інсталяція “Відкритої групи”, що ґрунтується на подібному досвіді двох жінок, Філомени Куряти та Світлани Сисоєвої, переселенок із західної й східної України, які втратили свої домівки під час Другої світової і нинішньої війни.
Особливе місце в експозиції належить роботі Олексія Борисова “Іван-Франко-Іван”. Відомий харківський митець написав її свого часу спеціально для бієнале сучасного мистецтва “Імпреза”, що проходили в Івано-Франківську у 1990-х роках, перетворюючи це невелике спокійне місто на справжню столицю художнього життя. Створена ще 1997 року, картина не втрачає актуальності й тепер, позаяк присвячена вічному суперництву між сходом і заходом України.
Виставка є своєрідним дослідженням на матеріалі мистецтва, скоріше поштовхом до роздумів, ніж категоричним ствердженням. Форум “ПогранКульт: ГаліціяКульт” своєю насиченою програмою надає можливість не тільки краще пізнати культуру Галичини, а й відрефлексувати власні міфи й упередження. Виставка тривала з 04.10.2016 по 16.10.2016.
Текст Оксани Баршинової
Фото: Віталій Сидоренко
