Мальовничий дерев’яний храм Богоявлення Господнього в с. Кугаїв (Пустомитівського р-ну Львівської обл.) розташований при в’їзді до села і оточений високими старими липами. На церковному подвір’ї — давні поховання. Ця тридільна, триверха церква, мініатюрна у плані — її розміри 10 х 7,5 м. З північного боку добудоване приміщення, що виконувало функцію паламарні та ризниці водночас (дещо більше за вівтар). Церква накрита пірамідальними верхами, що завершуються вузькими маківками. Навпроти головного входу — висока триярусна дзвіниця (3,3 х 3,3 м). Напис над вхідними дверима храму вказує дату побудови: ROKU P. 1693. Всередині давні настінні розписи, перемальовані в 1989 році сільськими майстрами.
Церква Богоявлення Господнього в с. Кугаїв
Іконостас зберігся майже у первісному стані, тож можемо простежити за історією його створення (1702 — 1806 рр.). Це чотириярусна конструкція, що, складається з предел, намісного, празникового, апостольського та пророчого рядів. Дерев’яний декор, різьблений у формі колон та арок, орнаментований мотивами виноградної лози, стилізованого аканту, квіток соняшника і лілій та декоративної плетінки.
В намісному ряді (окрім традиційних зображень Богородиці Одигітрії, Христа–Вчителя, Св. Миколая Мирликійського ) знаходиться найстаріша храмова ікона Богоявлення Господнього з дарчим підписом: «СЕЙ ОБРАЗ СПРАВИВ РАБ БОЖИЙ ВАСИЛІЙ РОСИН СО ЖЕНОЮ І ЧАДАМИ СВОЇМИ СПАСІННЯ РАДИ СВОГО В СЕЛІ КУГАЙОВІ ВО РОЦІ 1702». Поруч були дияконські двері, з зображенням Св. Архангела Михаїла (викрадені в 2011 р.). На одвірках по обидва боки – Першомученник архидиякон Степан і Первосвященник Мелхісадек. По середині — Царські врата з шістьма медальйонами: сценами Благовіщення Богородиці і чотирьох Євангелистів.
Чотириярусний іконостас церкви створений протягом 1702-1806 рр.
В пределі, під Богоявленням — ікона Св. Василія Великого. Під іконою Св. Миколая — Св. Пророк Ілля з вогненним мечем у одній руці та плащем в іншій (на іконі підпис: “FUNDATOR ELIASZ TARAS…Panua. 1806”, отож фундатором був Еліаш Тарас (тут, очевидно, зображений один з його покровителів). Вище розташований ряд празників з іконою Тайної вечері по середині. Твори виконані в іконописній стилістиці ХVІІІ ст. з виразними західно-європейськими впливами (світла карнація ликів, об’ємність та експресивність трактування одягу тощо). Наприклад замість традиційної сцени Зішестя в ад — ікона Воскресіння Христового, створена за латинським графічним зразком.
Над празниками — апостольський ряд, в центрі з Деісісом (Христос на троні з відкритим Євангелієм, Богородицею й Іваном Предтечею). Христос правою рукою благословляє, а в лівій тримає Євангеліє з текстом: “ПРИЙДІТЬ БЛАГОСЛОВЕННІ ОТЦЯ МОГО І УНАСЛІДУЙТЕ УГОТОВАНЕ ВАМ ЦАРСТВО НЕБЕСНОЄ” (Мт. 25, 34). [12, с. 39]
Ікона Богородиці Одигітрії у намісному ряді іконостасу
Над пророчим рядом підноситься Розп’яття з Пристоячими (Богородицею та Іваном Богословом). Розп’яття зображене на фоні міської архітектури. Хрест за формою двораменний і п’ятиконечний, у верхньому рамені — Бог Отець, біля рук Христа — сонце і місяць. Христос зображений з написом: “ІН:ЦІ”, біля рук Христа виведені слова молитви: “ДВЕРІ ЄСИ ТОБІ ОТЧЕ ЯК І Є ВОЛЯ ЯКО ВОНА І Є НА НЬОГО СЛИШЕЦ І ВО ІМЕНІ …ЗЕМЛЕ ІЄСИ ГОСПОДИ АМІНЬ”. Внизу підписи з датою створення: “АІО 1706 над…ІЗДЕЛАЛ СЕ ПРОТОЄРЕЙ ВО РОЦІ” 1680(?) 1700(?), отож пожертвував або намалював це Розп’яття місцевий протоєрей (можна також припустити, що це підпис з освячення іконостасу). Хрест обрамлений позолоченою орнаментальною рамкою. Архітектура міста, що мала б символізувати Єрусалим, дуже наближена до панорами Львова ХVІІ- ХVІІІ ст.
У стилістиці іконостасу поєднано маньєризм і рококо [3, с. 176-177]. Іконографії тяжіє до західних зразків — ікони Св. Миколая, Триморфону з Чину Моління короновані, що не було притаманним східній традиції. Особливо це помітно в іконографії празничних сцен – іконописці наслідують європейські гравюри, замінюючи Зішестя в Ад на Воскресіння, Успіння — на Вознесіння Богородиці. Св. Іллі на однойменній іконі представлений в образі латинського монаха.
Храмова ікона Богоявлення Господнього. Фрагмент з ангелом
Як бачимо, ікони виконували в різний час — над ними працювали не менше трьох малярів. До прикладу, за почерком одним майстром написані намісні ікони Богородиці та Богоявлення; другим – празниковий ряд, апостоли Пилип та Юда Тадей, Св. Миколай, Мелхісадек та Стефан; третім — намісна ікона Христа, апостол Павло та Євангелист Іван з Чину Моління.
Найбільш схожим до цього іконостасу є аналог з ц. Успіння Пресвятої Богородиці с. Кліцько Городоцького району Львівської області — про це свідчить і структура іконостасу і манера виконання. Іконостас з Кліцька є дещо давнішим та має двоє дияконських дверей. Також він наближений до іконостасу з с. Воля Висоцька.
Ікона Тайної вечері
Поруч, в сусідньому селі Вовків, знаходиться дещо пізніша церква Введення Пресвятої Діви Марії — перша згадка про неї датується 1709 роком [2, с. 93]. Отож, в с. Кугаїв збереглася одна з найдавніших пам’яток дерев’яної архітектури цього реґіону, а іконостас храму Богоявлення Господнього в с. Кугаїв (можемо датувати 1702 — 1806 рр.), з огляду на його унікальність, добру збереженість та відсутність прямих аналогів, доповнює мистецьку цінність споруди.
Нині храм недіючий — поруч збудовано нову муровану церкву. Ні держава, ні громада, ні церква не можуть на сьогодні забезпечити якісного збереження пам’ятки. На щастя, активісти обладнали церкву протизламною та протипожежною сигналізацією, в селі за нею постійно наглядають. Богоявленська церква в с. Кугаїв терміново потребує ґрунтовної фахової реставрації. Стан пам’ятки постійно погіршується: гонт поріс мохом, місцями протікає дах, гниють і трухнявіють стіни, розкрадаються частини храму.
Текст: Богдан Зятик
Фото: Богдан Ворон
