Home / Огляди / Нові-старі фундаментальні праці про дерев’яну архітектуру України

Нові-старі фундаментальні праці про дерев’яну архітектуру України

Церква Покрови 1764 року у Ромнах

У вересні 2014-го року у харківського видавця Савчука О. О. вийшло друком дві фундаментальні праці, присвячені українській сакральній дерев’яній архітектурі: Драґан М. Д. Українські деревляні церкви. Генеза і розвій форм : в двох частинах / Михайло Драґан ; передм. В. С. Александрович ; прим. В. С. Александрович, В. М. Слободян; предм. — геогр. покажч., терм. словник В. М. Слободян ; упоряд. О. О. Савчук. — Харків: Видавець Савчук О. О., 2014. — 450 с.; 273 іл.

Таранушенко С. А. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. Повна редакція / Стефан Таранушенко; переднє слово С. І. Білокінь; передм., наук. ред., додатки В. В. Вечерський; упоряд., прим. О. О. Савчук. — Харків: Видавець Савчук О. О., 2014. — 864 с.; 1033 іл. — Серія “Слобожанський світ”. Випуск 8.

Обкладинки книг

Обидва видання приурочено 115-й та 125-й річниці від дня народження Михайла Драґана та Стефана Таранушенка відповідно.

Перевидання фундаментального двотомовика Михайла Драґана “Українські деревляні церкви” здійснено вперше від 1937-го року з доповненнями та усуненням неточностей першого видання. Структура та нумерація сторінок обох томів збережена.

Перший том — текстовий, другий — ілюстративний — налічує понад 150 унікальних світлин дерев’яних церков Галичини. Більшість ілюстрацій подано з оригінальних світлин, що зберігаються в архіві М. Драґана в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького.

Передмова доктора мистецтвознавства п. Володимира Александровича актуалізує теоретичні та фактологічні матеріали, подані Автором у виданні, адже від першого виходу у світ пройшло понад 75 років.

Книгу прикрашає удосконалений кандидатом історичних наук п. Василем Слободяном предметно-географічний покажчик. В ньому розташування населених пунктів приведено у відповідність до сучасного адміністративно-територіального поділу, дати побудови церков уточнено, подано інформацію про нинішній стан тієї чи іншої пам’ятки. До видання складено примітки (пп. В. Александрович, В. Слободян), а також розроблено тлумачний словник застарілих слів та термінології (В. Слободян).

Формат видання — А4, папір — крейдований. Сподіваємося, що видання викличе суспільний резонанс і збереже ту невелику частину дерев’яних храмів, що і сьогодні прикрашають українські ландшафти.

Церква Святої Трійці 1720 р. у Жовкві

Цьогорічне видання “лебединої пісні” Стефана Таранушенка “Дерев’яна монументальна архітектура Лівобрежної України” — третя спроба видати рукопис Автора. Перше видання побачило світ у 1976 році у київському “Будівельнику” у чи не на половину урізаному вигляді (до видання не потрапили українські церкви Брянщини, а також більшість пам’яток, що не були обміряні; тексти описів церков сильно скорочені; довідковий апарат взагалі знято). Друге видання вийшло 2012-го року у видавництві “Харківський приватний музей міської садиби”. Рукопис було подано в повній редакції, але низький ступінь його опрацювання та подання ілюстративного матеріалу (жахливої якості унікальні світлини, сфотографовані “з рук” креслення) — стали каталізатором для третьої спроби публікації багатостраждального рукопису.

Книгу відкривають дві передмови — доктора історичних наук Сергія Білоконя та кандидата архітектури Віктора Вечерського. В книзі подано більше 1000 унікальних світлин, які ілюструють понад 180 пам’яток української дерев’яної архітектури (з них збережено 15). Більшість цитат звірені і уточнені. До нової верстки розроблено іменний та предметно-географічний покажчики. Креслення створено заново у векторному вигляді. Уточнені анотації до світлин. У 13-ти додатках подано ілюстрований реєстр збережених церков Лівобережжя (п. Віктора Вечерського), рецензії на рукопис праці, листування С. А. Таранушенка з М. П. Бажаном, П. М. Жолтовським, редакцією видавництва “Будівельник” щодо видання книги тощо.

Видання красномовно свідчить про самобутність дерев’яної архітектури, наявність будівничих шкіл та високого рівня естетики майстрів Лівобережної України.

Обидві праці — не лише є актом визнання талановитості та подвижницької роботи Михайла Драґана та Стефана Таранушенка, але й пам’ятником генію українського будівничого.