Польща викупила “Даму з горностаєм” Леонардо да Вінчі та унікальне мистецьке зібрання

Міністерство культури і національної спадщини Польщі підписало угоду із князем Адамом Каролем Чарторийським щодо придбання колекції “Фонду князів Чарторийських”, зокрема картини “Дама з горностаєм” Леонардо да Вінчі. Збірка та нерухомість відійде до Національного музею у Кракові.

Зібрання нараховує приблизно 86 тисяч музейних предметів та 250 тисяч одиниць бібліотечного фонду. Угоду про придбання підписали в Королівському замку в Кракові 29 грудня 2016 р.. Вартість збірки стала великою несподіванкою — за неї заплатили 100 мільйонів євро (500 мільйонів польських злотих), хоча ринкова оцінка колекції в десятки разів вища. Лише “Дама з горностаєм” Леонардо да Вінчі (єдиний в Польщі твір митця) застрахована на 1,4 млрд злотих, “Пейзаж з добрим самарянином” Рембрандта — на 160 мільйонів злотих. Колишній власник пояснив це тим, що керувався волею предків: княгині Ізабелли та Адама Єжи Чарторийського. Політична опозиція розкритикувала такий крок уряду.

Серед відомих живописних полотен колекції можемо відзначити також “Пейзаж із скелястим островом” Пітера Брейгеля Старшого, десять портретних мініатюр родини Ягеллонів Лукаса Кранаха Молодшого, “Портрет чоловіка” Ганса Гольбейна, “Сатира в гостях у селянина” Якоба Йорданса, “Богородицю із св. Катериною і  св. Франциском” Лоренцо Лотто, “Юдиф з головою Олоферна” Андреа Мантеньї, “Полонія – Рік 1863” Яна Матейка, батальну сцену Олександра Орловського, а також графіку Рембрандта та малюнки Огюста Ренуара. Окрім живописних творів, у збірці є колекція античного мистецтва ІІІ тис. до н.е. — IV ст. н.е., зокрема єгипетські саркофаги, етруські гробниці, грецькі та римські скульптури. До колекції Чарторийських належали витвори польського та європейського декоративно-ужиткового мистецтва XIV-XVII ст., а також зразки зброї.

Історична довідка

У 1801 році в місті Пулави (нині знаходиться в Люблінському воєводстві, Польща) відкрили приватний музей княгині Ізабелли Чарторийської, дружини князя Адама Казимира Чарторийського — “Храм Сивіли”. Споруда мала вигляд ротонди, її збудував над крутим берегом Вісли Пйотр Айґнер на зразок святині Вестії в Тіволі поблизу Риму. У будівлі знаходились дві круглі зали, над входом знаходився вирізьблений напис “Минуле-Майбутньому”. Княгиня Ізабелла Чарторийська збирала в “Храмі Сивіли” родинні пам’ятки Синявських, Любомирських та Чарторийських, а також визначних поляків, зокрема Міколая Коперніка, Юзефа Понятковського, Тадеуша Костюшки. Після поділів Речі Посполитої, ці речі мали нагадувати власникам про славне минуле країни. Найціннішим елементом колекції вважалась “Королівська Скриня” — шкатула з чорного дерева у якій містились реліквії польських королів. Унікальні предмети Ізабеллі Чарторийській вдалось зібрати зі скарбниць відомих польських родів. Серед регалій зберігався, наприклад, перстень Короля Польського Сигізмунда І (1506-1548) з діамантом, кулон із діамантами Королеви Польської Анни Ягеллонки (1575-1596), емальований нагрудний годинник Короля Польського Сигізмунда ІІІ (1587-1632) у формі хреста тощо.

Колекція була частково розпорошена та знищена після російсько-польської війни 1830-31 рр. й конфіскації майна Чарторийських. Проте більшість об’єктів врятували та вивезли в Париж, в готель “Ламберт”. У 1870 році князь Владислав Чарторийський вирішив передати збірку до Кракова, куди вона потрапила в 1876 р. Тоді ж було пожертвувано для публічного користування величезну колекцію книг, пізніше — придбано частину приміщень монастиря піарів і три будинки на перехресті вулиць Піарів та св. Яна (в Кракові), які були об’єднані в одне ціле задля створення там експозиції. В результаті перебудов 1879-1901 років з’явився палац із аттиком та ренесансною колонадою у внутрішньому дворику. Реконструкцію палацу в музей виконав Моріс Ураду, учень відомого реставратора Ежена Віоле-ле-Дюка.

Музей князів Чарторийський відчинено в 1880 році. Під час Другої світової війни збірку намагались заховати, проте німці дізналися, де її переховують та розграбували. Безповоротно зникли кілька десятків предметів із “Королівської Скрині”, кілька сотень старовинних та модерних ювелірних виробів, чимало золотих монет. Художні твори частково вдалось врятувати, однак грабежі продовжувались. Після війни, завдяки зусиллям Польської Народної Республіки, більшість робіт повернуто, однак до безслідно зниклих належить “Портрет юнака”, який приписують Рафаелеві. В 1950 році Музей Чарторийських включили до Національного музею як один із відділів, але  через брак правових підстав колекцію не було націоналізовано і її статус залишався невизначеним.

У 1991 році з ініціативи нащадка Адама Кароля Чарторийського створено Фонд князів Чарторийських, який перебрав опіку над колекцією, залишаючи її під технічним та кураторським наглядом Національного музею. Взимку 2010 року розпочався капітальний ремонт приміщення — нове  відкриття запланували на 2017 рік. Роботи просувалися повільно і в грудні 2015 року краківський осередок діячів культури звернувся до президента Польщі з проханням вирішення прав власності — збірки та експозиції. Підписанти вказували на те, що через простій колекції місто втрачає прибутки. Патова правова ситуація заважала відкриттю: правління фонду хотіло зробити колекцію автономною, однак уряд Польщі бачив установу в структурі Національного музею Кракова. Врешті Адам Кароль Чарторийський за досить символічну суму продав колекцію польській державі.

Богдан Ворон