Альбом “Народна ікона на склі”, Львів 2008: Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ, 360 с.
Видання “Народна ікона на склі” започатковує серію, присвячену окремим видам народного мистецтва: кераміці, різьбі по дереву, виробам з металу, народному одягу, тощо. Ідея серії належить Інститутові колекціонерства українських мистецьких пам’яток, заснованого у Львові у 2003 році при Науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка. Це вже п’ятнадцятий альбом, втілений за участю цієї інституції.
Над підготуванням матеріалів працювали Оксана Романів-Тріска та Михайло Станкевич − академік Академії мистецтв України, завідувач відділу народного мистецтва Інституту народознавства, який виступив науковим редактором. Збір і упорядкування артефактів здійснила Оксана Романів-Тріска, художниця, мистецтвознавець, яка ще із студентських років цікавиться і збирає народні ікони на склі. Складність пошуку експонатів полягала у тому, що більшість із них розпорошені по приватних збірках України. У цьому власне унікальність видання – опубліковані твори, які були недоступні для вивчення, тепер належать до загальнонаціонального надбання і фіґурують як вагомий та своєрідний пласт народного мистецтва України. Представлені ікони репродуковані у двох розділах – Покуття, Гуцульщина та Буковина.
Цей вид народної творчості був розвинений у Карпатському реґіоні та на прилеглій території. Твори виконували лише на релігійну тематику. У місцях найбільшого поширення − на Буковині, Гуцульщині, Покутті їх називали “образами” (визначення “ікона” стосувалося церковних творів). Донедавна у європейському мистецтвознавстві не існувало поняття “українське малярство на склі” − у спеціалізованій літературі зустрічаємо “покутські”, “гуцульські”, “буковинські” ікони, але ніде не зафіксована їх приналежність до України. Альбом, в якому розміщено біля чотирьохсот образів, дозволяє впевнено і переконливо задекларувати автентичність цього мистецького явища в Україні.
Марія Грушецька, мистецтвознавець
