В невеликій мюнхенській квартирі виявили справжній скарб — понад 1400 художніх творів, зокрема Пікассо, Ренуара, Матіса. Полотна вважалися загиблими в 1945 році під час авіанальоту союзних військ на Дрезден. Експерти стверджують, що більшість з них придбані у євреїв в обмін на втечу від нацистів.
Історія сенсаційної знахідки розпочалась у вагоні поїзда Інтерсіті, який прямував із Цюріха до Мюнхена. Німецька митниця проводила звичайну перевірку пасажирів — багато заможних німців задля уникнення оподаткування нелегально зберігають гроші в швейцарських банках. Митники попросили пред’явити документи одного світловолосого чоловіка. Він показав австрійський паспорт на імя Рольфа Ніколауса Корнеліуса Ґурлітта, який народився у 1933 в Гамбурзі і зараз живе в Зальцбурзі. Контрольований помітно нервував і розповів, що їздив до галереї Корнфельд в Берні у справах бізнесу. Потім він витягнув гаманець в якому знайшлось 9 тисяч євро — це на тисячу менше від суми, дозволеної для готівкового перевезення. Чоловіка відпустили, але пізніше з’ясували, що він живе у Мюнхені-Швабінгу, не зареєстрований в поліції та інших інстанціях, не отримує пенсії і не має медичної страховки. Здавалось, що ця людина не існує… Саме це і викликало підозру правоохоронців.
Корнеліус Ґурлітт — відлюдькуватий син Гільдебрандта Ґурлітта — арт-дилера, який напередодні Другої світової війни відповідав за збір так званого “дегенеративного” мистецтва.
Слідчі отримали ордер на обшук помешкання, яке Корнеліус винаймав — там виявили гори перетермінованих консервів з їжею, за якими знаходився сховок картин. Все на що сподівалися митники — це кілька тисяч незадекларованих євро, тіньовий банківський рахунок. Але від підлоги до стелі і від туалету до спальні все було заповнене консервами, за якими були заховані роботи відомих живописців.
Модерне мистецтво першої третини ХХ ст. нацисти вважали “дегенеративним”. Гітлеру були до вподоби ідеалістичні та романтичні твори, які славили німецьку надлюдину. Фюрер і міністр пропаганди Геббельс наказали конфіскувати понад 20 тисяч картин, зокерма Матісса, Пікассо, Далі, Ван Гога та ін.
Віднайдені роботи різнорідні — це ескізи, олійні полотна, твори написані вугіллям, літографії та акварелі. Слідчі не оголошують перелік всіх знахідок, але намагаються встановити справжніх власників і повернути їм належне. Однак про одну роботу відомо напевне — це картина “Приборкувач левів” Макса Бекмана. Корнеліус продав її через аукціонний дім майже за 750 тисяч фунтів стерлінгів незадовго до виявлення колекції. Інша робота — портрет жінки пензля Маттіса — раніше належала колекціонеру, єврею за походженням, Полу Розенбергу. Він був змушений покинути колекцію в Парижі, після того як до французької столиці в 1940 році увійшли німці. Його внучка Анна Сінклер, дружина голови МВФ Домініка Стросс-Кана, десятиліттям боролася за повернення дідової збірки.
Решта творів виконані такими знаменитими художниками як Пауль Клее, Еміль Нольде, Франц Марк, Отто Дікс, Оскар Кокошка, Ернст Людвіг Кірхнер, Макс Ліберман. Багато з них були представлені на виставці “дегенеративного” мистецтва у Мюнхені в 1937 році. Тисячі німців відвідали цю експозицію, хоча їм “наказували” її ненавидіти. За інформацією німецького журналу Фокус, приблизно 300 із нововиявлених картин були представлені на цій виставці, інші були придбані у євреїв, які хотіли якнайшвидше врятуватися від переслідувань.
Гільдебрант Ґурлітт на момент приходу нацистів до влади був шанованим істориком мистецтва. Його звільнили з посади керівника музею і переслідували за те, що бабуся була єврейкою. Проте нацисти потребували допомоги Ґурлітта, оскільки він мав дуже хороші зв’язки із закордонними колекціонерами. Геббельс особисто наказав йому збирати кошти від проданих євреями “дегенеративних” творів. За це мистецтвознавцю обіцяли пост директора “супер-музею”, який планували відкрити в Австрії. Таким чином Ґільдебрандт скупив сотні картин. Після закінчення війни Ґурлітт повідомив, що колекція загинула під час бомбардування Дрездена. Через те, що мистецтвознавця переслідували нацисти, союзники не вважали його злочинцем, а лише жертвою, тим паче, що євреї ніколи не мали до нього жодних претензій. Ґурлітт продовжував роботу мистецького агента аж до своєї загибелі в автокатастрофі у 1956 році.
Оскільки митники знайшли ще й незадекларовані депозити сина, йому загрожує покарання за ухилення від сплати податків. Якщо справжніх власників мистецьких творів не знайдуть, картини повернуться до Ґурлітта. Зазначають, що пошуки цих людей розтягнуться на багато років.
За матеріалами іноземних ЗМІ
Богдан Ворон