… якщо проаналізувати будь-яку людську діяльність аж до межі нашого пізнання, вона видаватиметься не більше, аніж грою. … Кожна гра щось означає. Йоган Гейзінґа "Ігри з часом" Оксани Роюк-Багринівської − витончений світ просвітлених ліричних образів, надзвичайно теплих і родинно близьких. Усі ці лялечки й ляльки, арлекіни й маріонетки, побутові речі та персонажі у народних строях, дивовижні птахи й міфічні істоти, таємні знаки й символи, і навіть вервечка курей на паркані творять свій особливий метафізичний простір Дому, у якому розігрується наше життя. Ігри, які прожив, проживає чи проживе кожен на своєму шляху у пропонованому проекті немовби творяться й існують одночасно тут і зараз на живописних полотнах художниці. Оксана Роюк-Багринівська "Забута", 2011 р. Оксана Роюк-Багринівська репрезентує сюжети та персонажів, що постають перед кожним з нас на певному етапі...
Альтернативна художня культура Львова 1960-1980-х років є на загал явищем маловивченим та належно не поцінованим. Перші спроби класифікації цього матеріалу у вигляді "нонконформізму" чи "шістдесятництва" мають швидше характер суспільно-історичного, а не естетичного, чи, власне, мистецького погляду на це явище. Для нас більш важливо знайти спосіб інтерпретації саме естетичних категорій цього явища, бо тільки вони дають ключ до визначення ролі та місця нашої культури у Світі. Любомир Медвідь "Евакуація. Погляд, спрямований позад себе" 1959 р. дикта, темп. лак "Альтернативне" мистецтво — не масове, а елітарне явище, воно характеризує здебільшого культуру інтелектуальних кіл міста, де ця "альтернативність" визначається глибиною та насиченістю смислів. Подібно до того, як італійську поезію "закритих верств" (1930-ті рр.) вважали герметичною, таким можна вважати мистецтво закритих груп мистецького спрямування у Львові зі своїми лідерами Романом...
Цікаво, чи можна вважати потяг до встановлення пам’ятників симптомом? Така собі памя’тникофілія… При чому гостра і хронічна. Чи існує кількісна норма пам’ятників на душу населення? Оце хворобливе прагнення встановлювати найрізноманітніші монументи, й монументища; пам’ятники й пам’ятнички; скульптури й фігури, або хоча б пам’ятні дошки (дощечки?) — чи не з тих ніби й давно минулих радянських часів, коли у свідомість «широких народних мас» вкорінювалося уявлення про мистецтво як складову ідеології, засіб пропаганди й агітації? Це ж тоді, у відповідності до «поставлених завдань», сформувалася ієрархія жанрів, у якій найвище місце посіло монументальне мистецтво, як найефективніший засіб «тиснути на психіку». Це мабуть у тих часах закорінене ставлення до простору міста як до комунального, а не громадського, а, отже, встановлюючи чергового «істукана» згідно з наміченим планом чи комерційним інтересом,...
В Ужгороді зосереджені три унікальні художні музеї — ім. Йосипа Бокшая, Федора Манайла та Андрія Коцки. Вони не можуть похвалитися унікальними роботами “старих майстрів” чи контемпорарі, але любителям живопису все ж варто сюди приїхати за колоритними творами мистецької школи, яка увібрала краще з європейської та місцевої народної культури.
Зачарований архітектурою та атмосферою давніх українських храмів Польщі молодий польський журналіст, письменник та мандрівник Пйотр Дурак створив серію фотографій залишених і забутих греко-католицьких церков Підкарпаття та Люблінщини. Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з автором, фото храмів та експертний коментар фахівця з історії дерев’яних церков України.
Ще донедавна Він жив поміж нас, тихими кроками міряв львівську бруківку… І мало хто знав, що цей мовчазний львівський художник ховає в собі неймовірно великий світ “інших” цінностей, відмінних від загалу: світ чистих ілюзій, омріяних образів, навіяних зі степового дитинства снів.
Один із перших збережених образів Різдва Христового в українському мистецтві ми можемо знайти на полях пергаменту Київського псалтиря датованого ще 1397 роком. Невідомий автор (-и) органічно доповнив текст 301-ю ілюстрацією, які відповідають змісту манускрипта. Постаті святих настільки малі по відношенню до букв, що здаються іграшковими. А щоб малюнки не нагадували копії з монументального живопису чи ікон автор ілюмінацій уникає зображень у рамках чи на кольоровому тлі. Вони наче оживають на великих маргінесах, спеціально відступлених автором священного тексту заради ілюстрацій. Талановиті мініатюри свідчать: невідомі творці мали у розпорядженні численні зразки з ілюстрованих рукописів, Євангелій, псалтирів, їхнім очам відкривались мозаїки, фрески та ікони давньоруського Києва. Різдво Христове, Київський псалтир, кін XIV ст. “Різдво Христове” в псалтирі повторюється тричі та виконане за традиційною іконографією: на тлі знаходиться скелястий…
Міністерство культури і національної спадщини Польщі підписало угоду із князем Адамом Каролем Чарторийським щодо придбання колекції "Фонду князів Чарторийських", зокрема картини "Дама з горностаєм" Леонардо да Вінчі. Збірка та нерухомість відійде до Національного музею у Кракові. Леонардо да Вінчі, "Дама з горностаєм", 1489–1490 рр. Зібрання нараховує приблизно 86 тисяч музейних предметів та 250 тисяч одиниць бібліотечного фонду. Угоду про придбання підписали в Королівському замку в Кракові 29 грудня 2016 р.. Вартість збірки стала великою несподіванкою — за неї заплатили 100 мільйонів євро (500 мільйонів польських злотих), хоча ринкова оцінка колекції в десятки разів вища. Лише "Дама з горностаєм" Леонардо да Вінчі (єдиний в Польщі твір митця) застрахована на 1,4 млрд злотих, "Пейзаж з добрим самарянином" Рембрандта — на 160 мільйонів злотих. Колишній власник пояснив це тим, що...
Наприкінці 50-х років ХХ ст. історик мистецтва Ігор Голомшток (1929 р.), який працював гідом у Державному музеї образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна в Москві, несподівано з’ясував, що радянська молодь не могла відрізнити твори митців Третього рейху від робіт художників сталінського періоду. Подальші дослідження мистецтва фашистської Італії, СРСР, нацистської Німеччини та КНР привели його до висновку, що варто говорити не про “мистецтво часів тоталітарного режиму”, а “тоталітарне мистецтво” як окремий культурний феномен з власними ідеологією, естетикою та стилями, що має універсальні механізми.
Період українського модернізму досі наповнений багатьма невідомими — іменами талановитих митців, замовчуваних або забутих. Одним з таких є постать визначного живописця, графіка, педагога Івана Кульця (1880-1952), творчий доробок якого наразі мало інтегрований до історії мистецтва ХХ ст. — його прізвище відсутнє навіть у сучасному виданні "Українські митці у світі" (Львів, Апріорі, 2013, автор-упорядник Галина Стельмащук). Іван Кулець, "Натюрморт" Такий стан речей спричинений тим, що художник впродовж довгого періоду, проживаючи в Празі, не брав участі у виставках та не прагнув творчої комунікації. На даний час мистецька спадщина І. Кульця знаходиться у Свидницькому музеї української культури (Словаччина) та ще не була опублікована. Художник прожив складне життя, сповна відчувши трагізм воєнного лихоліття ХХ століття. Іван Кулець народився 24 червня 1880 р. у с. Холуєво (нині Вузлове) Радехівського р-ну Львівської обл. в родині...
