Home / Archive by Category "Арт Простір" (Page 2)

Archives

“І в крови безліч архаїчних атавіз…” Книжкове оформлення українського авангарду. Частина 3

Для українських видавництв проектували обкладинки такі велети конструктивного стилю, як професори Київського худінституту В. Татлін («Зустріч на перехресті», Київ, 1927 р.) і К. Малевич (Г. Петников. «Книга избранных стихов», Харків, 1928р.), а також російський художник О. Родченко, який «реукраїнізувався”, зробивши у свої смугастій манірі книгу «Грицька Коляда, Штурм і натиск, Москва в-тво «СіМ», “СіМ” (Село і Місто), 1926 р. «Театральні строї Петрицького» – зразковий альбом виданий у Харкові 1929 р. при сприянні Довженка і досі тішиться славою серед бібліофілів. Знакомитий колекціонер М. Лобанов Ростовський з Лондона розповів мені, що йому вдалося набути примірники «Строїв» від художника «Бавгаузу», котрий, тікаючи з гітлерівської Німеччини, прихопив із собою альбом Петрицького. Суперобкладинка того видання – досконала геометрична композиція, бездоганна своїми пропорціями. Гідний побратим Мондріана і Родченка. Нова речовість і…

З мандрів. Відомий і невідомий Труш

Виставка «З мандрів», яка є вагомим розділом мистецького проекту «Відомий і невідомий Труш», висвітлює творчий доробок художника у вислідах його численних мандрівок, здійснених на початку ХХ століття Гуцульщиною, Наддніпрянською Україною, Кримом, Італією та країнами Близького Сходу.  Нові мотиви, типажі, що постали на полотні під експресивним пензлем митця, лягли в основу розгорнених тематичних серій. Показані на виставці на прикладі найхарактерніших творів, вони якнайкраще промовляють про І. Труша як про творця української версії імпресіонізму на теренах Галичини. Виконані здебільшого на пленері, ці композиції демонструють вирішення митця своїх малярських завдань через пошук нових прийомів художньо-образного вислову. Художник експериментує з кольором і світлом, ретельно обдумує композицію кожної роботи. У нього немає «випадкових» сюжетів чи мотивів, а підготовні етюди акумулюють миттєві враження та настрій митця, які в усій палітрі нюансів доносить завершений…

10 найважливіших мистецьких річниць Європи та України у 2019 році

Ми зібрали для Вас визначні пам’ятні дати цього року з історії мистецтва: Леонардо да Вінчі, Рембрандт, Брейгель, Курбе, а також Прадо, Баугауз. Не оминули й важливі сторінки в українському мистецтві. 1. 500 років з дня смерті Леонардо да Вінчі Італія та світ вшановує пам’ять великого генія, який помер 2 травня 1519 р. У Турині в Musei Reali (Королівський палац) виставка «Леонардо да Вінчі. Проектуючи майбутнє» триватиме з 15 квітня по 14 липня. Тут представлено понад 50 його рисунків, які показують наукові та мистецькі досліди майстра. Найбільшою принадою виставки стане «Портрет літнього чоловіка», який вважають автопортретом Леонардо да Вінчі. Палаццо Строцці у Флоренції представить полотна його вчителя Андреа дель Верроккйо з 8 березня по 14 липня. Найбільша увага буде прикута до Мілану, що його митець називав…

Відомий і невідомий Труш

За матеріалами мистецького проекту Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (13.12.1918 – 24.02.2019) 2019 року культурно-мистецька спільнота України відзначає 150-річчя від дня народження Івана Труша (1869–1941) – видатного українського художника, мистецького критика, редактора, видавця, організатора й активного учасника культурно-громадського життя Львова кінця ХІХ – першої третини ХХ століть. До ювілею митця Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького (НМЛ) підготував широкомасштабний мистецький проект «Відомий і невідомий Труш» (куратор – О. Біла), який випрацювано у трьох самостійних розділах: «Ретроспектива», «З мандрів», «Постаті», що розгорнуті у двох будівлях музею (вул. Драгманова, 42 і пр. Свободи, 20). Вони охоплюють 330 робіт живописця, які зберігаються в музейних зібраннях України: в Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, Національному художньому музеї України (Київ), у Львівському національному літературно-меморіальному музеї І….

“І в крови безліч архаїчних атавіз…” Книжкове оформлення українського авангарду. Частина 2

Пропонуємо нашим читачам продовження тексту (частина 1) відомого мистецтвознавця Дмитра Горбачова про мистецтво книги в Україні в часи модернізму. У цій частині буде завершено розповідь про розвиток і зміни в манері Георгія Нарбута, футуристів, йтиметься про конструктивістів, які мислили книгу як фізичний продукт поліграфічного виробництва. Замість віньєток і політипажів митці обігрують плашки, друкарські лінійки, конструюють площину книги з набірних елементів, творять свій “Бавзавз”. Команда Мистецького Альманаху “Артес” На обкладинці часопису «Солнце труда» робітник з молотом і гвинтівкою подібний до козацького полковника та Аполлона. За його спиною – ампірний будинок минувшини і димарі будуччини з шовково-чорними стрічками димів. Червоні хмарки, волохаті на кшталт китайського живопису, утворюють вибагливий візерунок, в лініях якого читається силует барокового фронтону київської церкви 18 ст. І тут же нова емблема соціалізму –…

“І в крови безліч архаїчних атавіз…” Книжкове оформлення українського авангарду. Частина 1

Представляємо нашим читачам матеріал видатного українського мистецтвознавця Дмитра Горбачова про українську авангардну книгу. Вам відкриється панорама блискучих імен: Бурлюки, Екстер, Меллер, Єрмилов, Епштейн, бойчукісти, Петрицький. Стилістика охоплює футуризм, експресіонізм конструктивізм та, як пише автор, навіть «зародковий сюрреалізм». Географічний діапазон також вражає: Київ, Харків, Львів, Москва, Петербург, Прага, Париж, Нью-Йорк. Авангардний рух в Україні був настільки потужним, що його впливам підкорились навіть видатний «міріскусник» Нарбут і класик новаторського мистецтва Лисицький. Д. Горбачов зазначає, що речниками української книжкової графіки були також законодавці світового авангардного руху Малевич, Татлін, Родченко, Кандинський. Стаття поділена на три частини для зручності перегляду. Перша частина, яка представлена тепер, розповідає про футуризм і неопримітивізм і присвячена переважно 1910-м рокам , продукції видавництв Гілея, Фламінго, Союз Сім, Лірень. Їхні видання підкреслено «рукотворні», шрифт імітує рукопис,…

У тіні і під сонцем імперії Габсбургів. До історії життя і творчості Антона Лянґе

Антон Лянґе буводним із яскравих художників Львова першої половини ХІХ ст., представникомвіденської школи малярства та, до певної міри, основоположником пейзажного жанру у живописі Галичини того часу. З біографії художника відомо, що він народився і сформувався як митець у Відні в епоху розквіту австрійської барокової культури. На цей же період припадає і формування прогресивного просвітницького абсолютизму, котрий дав добрі плоди у суспільно-політичному та економічному житті монархії. Відень того часу був «містом, яке всіляко підтримувало мистецтва, містом, де панував бароковий стиль, процвітав народний театр та впевнено розвивалася новаторська музика»[2]. Це середовище породило чимало геніїв мистецтва, які здобули безсмертну славу та стали символами одного з найяскравіших періодів розвитку європейської культури. Ось уже багато років поспіль питання походження Антона Лянґе губиться у здогадах і припущеннях. З одного джерела в…

Про природу речей. Львівський натюрморт 1960-80-х рр.

«Що – в давнину, що колись має статися, – ми відчуваєм Тільки в зв'язку нерозривно-тісному з самими речами.» Тит Лукрецій Кар «Про природу речей». Книга перша. Вірш 453-454 Переклад А. Содомори Для римського поета І століття до н.е. Лукреція поема Про природу речей стала нагодою, чи навіть потребою, висловити власні філософські погляди на будову всесвіту, існування людей та речей у ньому, понять руху і спокою, часток і цілого, життя і смерті. Розчитування його яскравих образів несподівано спонукає до роздумів про серйозні речі. Зрештою, навіть з перспективи часу, саме так і сприймають красиву і поетичну й, водночас, конкретну і предметну «науку» Лукреція. Це надихає поглянути на «мертву природу» (фр. nature morte), «спокійне життя» (англ. still life; нім. stilleben), «нерухомі, затримані речі» (за найновішим визначенням італійського мистецтвознавця...

Когось бракує

…Пам'ять - це подорож в часі довжиною в життя на терезах совісті. Борис творив  себе  для нас,  не лише в мистецтві, в гармонії з природою,  у ставленні до світу людини,  він залишив нам красу своєї людяності. Його естетичний світогляд провадив його дорогою любові, щирої доброзичливості, небайдужості, а природня порядність давала йому свободу. Він був правдиво вільним у людській гідності і до кінця залишився собою. Борис Рудий, "Когось_бракує..." 2012 р., дерево, 60х40х10см Щиро відкритий, радісний він йшов до людей, люди оточували його і йшли до нього. «Кожен проникає разом з іншим в глибину себе» (К.Ясперс). Борис вибрав життя серед людей, і цим, і своїм мистецтвом жив. Хтось, щоб зберегти своє життя, готовий до самообмежень, а хтось - не обмежує свого життя, щоб зберегти себе. Він не...

Чотири кроки до вічності

Ми зустрічалися зранку, перед 9-ою: я спішив до музею, а він йшов у робітню, колишню котельню по вул. М.Паращука, разом з Іриною. Ми сходилися біля ставу, саме навпроти його „Межі”, витесаної на симпозіумі-пленері, який проходив по той бік ставу – на Кутковецькому пагорбі. Кілька разів я поривався спитати, яка закладена ідея в цій  пластиці, де брила піщаника овальною  площиною притягує, чи може відштовхує світле кам’яне яйце. Вже немає кого спитати, бо автор не ходить до робітні, він пішов у вічність. Борис Рудий За життя про Бориса Рудого писали не так багато. Переважно – в контексті виставок гурту „Хоругва”. Зокрема, у 2000 р. вийшов каталог  виставки гурту зі  вступною  статтею І. Ґерети. Скульптор  представлений фотопортретом, п’ятьма рядками біографії та двома фігурами з дерева - „Тополя” і...
1 2 3 4 9