Home / Archive by Category "Арт Простір" (Page 8)

Archives

Українська студія пластичного мистецтва в Празі: Сергій Мако

Одним із загадкових маловідомих імен, пов’язаних з «українською» Прагою міжвоєнного періоду є професор Сергій Мако. Його таємничість частково пояснюється тим, що художник часто змінював місце проживання, «назавжди» зникаючи з певного середовища. Сергій Мако (внизу в центрі) з учнями в Українській студії пластичного мистецтва. Внизу перший зліва Віктор Цимбал. Прага. 1926 р. Сергій  Мако був «громадянином світу». Він народився в Азії, проживав у Західній Європі, одружившись з українкою Марією Мовчан, товаришував і співпрацював  з багатьма діячами української повоєнної еміграції. Досить довгий період він мешкав у Празі, де проводив активну педагогічну та громадську діяльність. С. Мако належав до викладацького складу Української студії пластичного мистецтва в Празі (надалі УСПМ) від її заснування до 1932 року, працюючи поряд з Іваном Кулецем, Іваном Мозалевським, Костем Стаховським, Сергієм Тимошенко. Будучи  заступником...

Дизайнер одягу Христина Рачицька: “Людина мусить вибрати: або вона вдягає те, що лежить до душі, або те, що їй наказують”

У 2012 році Христина Рачицька стала володаркою Гран-прі ХІІІ всеукраїнського конкурсу молодих дизайнерів "Погляд у майбутнє" завдяки колекції "Жінки мого роду", інспірованої феноменом подільської вишивки. Христина поділилася секретами виготовлення цієї колекції, відповідаючи на запитання "АРТЕСу". Христина Рачицька —  Колекція "Жінки мого роду" — твоя магістерська робота в академії мистецтв? — Так, це колекція жіночих комплектів за мотивами подільської вишивки. Як правило, дипломний проект складається з десяти одиниць, а у мене вийшло 14. До вересня їх налічувалось вже 22. Тут є пальта, туніки, легкі літні сукні — серія охоплює усі сезони. Я досі працюю в цьому стилі, бо знайшла ту "родзинку" з якою можна працювати як завгодно довго. Якщо в академії доводилося щосеместру шукати підходящу тему, то тут я таки "зачепилася" і не хочу полишати справу на півдорозі. — Як і коли виникло захоплення вишивкою,...

Влодко Кауфман: “Традиційне і сучасне мистецтво – це дві паралелі, які ніколи не перетинаються, але й не можуть існувати одне без одного…”

Радянські студенти відкривали пляшку вина старою книжкою від безвиході. Сьогодні це – мікроперформанс… В ексклюзивному інтерв’ю для "Артесу" куратор львівського бієнале "Тиждень актуального мистецтва" Влодко Кауфман розповів, що саме робить наше мистецтво унікальним, про бієнале як старт для молодих та можливість вигострити погляд на суспільні проблеми. Незалежні художники, на думку куратора, це ілюзія. Пане Влодку, яка мета проведення "Тижня актуального мистецтва"? У світі проводиться багато фестивалів сучасного мистецтва – потужних, глобальних, це: "Documenta" в Касселі, Кьольнський, Берлінський, Венеціанський… Ми ж намагаємося дізнатися про стан сучасного мистецтва в Україні. Хочемо з’ясувати, хто ним займається, звідки воно береться та який має потенціал. Основна "фішка" – показати наймолодшу ґенерацію та художників, про яких ще ніхто не знає. Ми витягаємо тих, хто працює у форматі контемпорарі. Це головна мета "Тижня"....

Лінда Бордоні: “Сьогодні не найкращий час для італійської культури”

Журналіст Радіо Ватикану Лінда Бордоні понад 20 років відстежує культурне життя Італії на сторінках столичних видань. В ексклюзивному інтерв'ю для "Артес" вона розповіла про виклики мистецтву на тлі політичної та фінансової кризи, популярність балканських та російських митців серед італійців та "арештований" музей сучасного мистецтва у Римі. - Ви народилися в Кейптауні, столиці Південної Африки. Як ви опинилися в Римі та почали працювати на Радіо Ватикан? - Дуже просто, мій батько італієць. Я приїхала до Італії юнкою, ходила там в школу, працювала. Пізніше, поступила в університет Кейптауна, де вчилася танців. Коли я повернулася додому, то вирішила писати про мистецтво танцю для журналу. Одного разу я натрапила на невеличке оголошення в газеті про пошук англомовних журналістів для Радіо Ватикан, влаштувалася сюди у 1993 році. - Ліндо, ви...

“Велике і величне” або “Арсенал” нашого мистецтва

В Мистецькому Арсеналі уклали "Живий підручник" з історії українського мистецтва — 1000 шедеврів із колекцій 35 українських музеїв. Організатори виставки взялись показати вплив віри на мистецтво до 1025-ої річниці хрещення Русі. Проте грандіозний проект втратив ореол святості ще до офіційного відкриття. Одну із картин з дозволу керівника Мистецького Арсеналу Наталії Заболотної знищили, до того ж ту, яка була щирою рефлексією на українське сьогодення… Й. Пінзель "Жертвоприношення Авраама" Будь-яке мистецтво — політичне. Ці слова належать сучасному класику британського кіно Тоні Палмеру й цей постулат ліг в основу Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва, знову ж таки в Арсеналі — "ARSENALE 2012". Проте, якщо тоді у нас могли спокійно експонувати китайських дисидентів й твори на межі дозволеного, то виставку "Велике і величне" затьмарили "Мізерні та цинічні" —...

Фемінний світ Володимира Макаренка

У Львівській національній галереї мистецтв завершилась виставка творів українського художника з Парижа Володимира Макаренка. Роботи митця експонували в Україні вперше.  Майже 60 живописних робіт Володимира Макаренка, представлених на виставці — це витончений світ жіночих образів: жінки посміхаються, жінки кокетують, жінки зваблюють, мріють, танцюють, полюють, святкують, вказують шлях, врешті, просто живуть своїм життям у цілковито їхньому, фемінному світі, що нагадує вигадливе плетиво зі золотої павутини світла, барв, спогадів, думок, натяків… Обрані теми також засвідчують світ підкреслено жіночий: "Любов" (2012), "Материнство" (2012), "Благовіщеня" (2009, 2010), "Модель" (2004), "Діана" (2011), "Балерина 2" (2011), "Купальниця І" (2008), "Фортуна" (2010), "Поетеса" (2008)… Практично кожна тема повторюється кілька разів, витворюючи власний міфопростір, втягує у нього й глядача. Навіть теми, що передають стан, настрій чи дію, розкриваються через жіночий персонаж, як-от у роботах "Літо"...

Андрій Салюк: “Охорона культурної спадщини – це менеджмент старіння”

Як зберегти від руйнування архітектурні перлини Львова та області, зокрема дерев’яні храми? — Про це мистецький альманах "АРТЕС" дізнавався у голови Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрія Салюка Скульптурна композиція "Ощадність. Рільництво. Промисловість" або "Статуя Свободи" у Львові Фото: Олег Григорьєв — Які об’єкти та пам’ятки у Львові сьогодні під загрозою руйнування? — Фактично всі пам’ятки, які є у Львові, потребують у більшій чи меншій мірі людського втручання. Реставрації потребують такі знакові об’єкти як "Чорна кам’яниця", палац Корнякта. У великій небезпеці музей Пінзеля — там протікає дах, через що нищаться на стінах давні фрески. Ми пишаємося, що скульптури майстра повезли до Лувру, але ж треба підготувати місце, куди шедеври зможуть повернутися. Наступна проблема — збереження палацу Бесядецьких на площі Галицькій 10. Він у жалюгідному стані. Споруду...

“Римські канікули” Яна Вермеєра та інших голландців

Рідкісні твори Яна Вермеєра з Дельфта та понад п’ятдесят полотен його голландських сучасників презентує римська галерея "Скудеріє дель Квірінале". Виставка "Вермеєр. Золотий вік голландського мистецтва" стала першою ретроспективою генія жанрового живопису ХVII століття в Італії, зокрема тут можна побачити такі шедеври як "Маленька вуличка" та "Дівчина в червоному капелюсі".  Вона дивиться прямо на нас, уста напів-розімкнені, а очі горять передчуттям. Її образ одразу захоплює і вабить у свій особистий світ. Безпосередність та інтимність цієї картини різко контрастують з медитативним настроєм решти полотен генія голландського живопису Яна Вермеєра з Дельфта. Картина "Дівчина в червоному капелюсі" одна з двох відомих робіт художника, які виконано на дерев'яній панелі. Картини цього типу називають "троні" (з гол. "обличчя", "типаж") і вони є своєрідною візитівкою художника, яку виставляли в майстерні для...

Пам’яті Бориса Григоровича Возницького

Двадцять третього травня 2013 року виповнився рік від дня трагічної смерті Героя України, довголітнього директора Львівської галереї мистецтв Бориса Григоровича Возницького. Незважаючи на свою велику зайнятість музейними та організаційними справами, у 2008 році він без роздумів погодився стати одним із засновників «Мистецького фонду «Артес», вважаючи, що об’єднання зусиль мистецьких установ задля реалізації нових культурних проектів є рушієм нашого інтелектуального поступу. Борис Григорович Возницький. Фото Василя Пилип’юка Людина-легенда буває незрозумілою й загадковою, натомість Борис Григорович був завжди простим, щирим і відкритим до людей… Згадую, як у 90-х роках запросто отримала від нього офіційний дозвіл зарисовувати народну скульптуру в фондах Олеського замку. Він дивувався, що мені хочеться щодня їздити зі Львова до Олеська і «випробовував» на міцність, запитуючи: «А ви не боїтесь привидів? Адже тут часто блукає...

Володимир Костирко: Міфотворець Галичини

Його стиль міг виникнути тільки у Львові і, ще, можливо, у Івано-Франківську. Він малює мало, але кожна його робота — це подія. Костирко-митець має багато облич: тишком-нишком створює графіті, оформляє львівські "кнайпи" та банери для фанів Карпат. Художник творить міф Галичини із пензлем в руках. Відомі галеристи Юрко Бойко та Павло Гудімов розповіли "Артесу" про Костирка "приватного" і Костирка "концептуального". Володимир Костирко Першу половину червня львів’яни мали можливість оглядати В. Костирка "приватного". Аби відзначити 25-ліття співпраці із митцем директор галереї "Гердан" Юрко Бойко виставив двадцять п’ять робіт із приватних колекцій. На виставці вдалося створити ретроспективу від 1989 до 2012 року. З п’ятого липня ми побачимо Костирка в проекті Павла Гудімова "Лувр" у Львівському палаці мистецтв. Організатори обох проектів сходяться на переконанні — творчість художника унікальна і є...
1 6 7 8 9