В сьогоденні розуміння творчої свободи регламентоване лише особистою позицією – перед художником постає безкінечний спектр можливостей і цінностей, тому за ним – тільки вибір… Ця коротка розвідка присвячена праву і можливостям художників в інтерпретації тих чи інших символів, їх розумінню критеріїв мистецької новизни. Ці рефлексії виникли після знайомства з виставкою чеського художника Ярослава Вожняка (1933-2005), яка відбувалася в Празі в музеї Кампа (9.12.2017-4.03.2018). Тут окрім інших інсталяцій, було представлено частину проекту «Жінки-ікони» – сім портретів відомих акторок, намальованих за зразком візантійських ікон. Художник Ярослав Вожняк – відомий чеський діяч поп-арту. «Грайливий містифікатор і фантаст, людина, яка все ґрунтовно перетворює навколо себе з неймовірною енергією…, його захопленням було збирання дивних речей, антикваріату, кольорових журналів і просто покинених «цінностей». Він творив з них неочікувані об’єкти – наприклад,...
Мистецтво у широкому розумінні – це структуризація духу, яка відбувається в нашій свідомості та «матеріалізується» через тексти, мелодії, художні образи. Зорові образи, створені з допомогою кольорів та ліній, викликають у нас найрізноманітніші емоційні та духовні стани. Сенс творів мистецтва, великою мірою, полягає у них самих, тобто вони не вимагають інтерпретацій для правильного сприйняття, вони самодостатні, як, скажімо, музика. А от художні роботи підштовхують глядача до найрізноманітніших асоціацій, які, без знання контексту, часом заводять на манівці. Олександр Аксінін Легко опинитися на манівцях інтерпретуючи графіку унікального художника другої половини ХХ ст. зі Львова Олександра Аксініна. Одні називають його «львівським Дюрером», художником глибокоінтелектуальним та багаторівневим. Інші ж говорять про «високу фальш» його творчості, невідповідність внутрішніх переконань візуальним образам, зверхність у характері, яка відштовхувала від сприйняття. Хай там як,...
"Мистецтво не є сенсом мого життя, а лише засобом для висловлення мого відношення до життя". (Карло Звіринський) Продовжуємо подальшу публікацію роздумів видатного українського педагога та митця Карла Звіринського про мистецтво (уривки з автобіографічної книги "Все моє малярство - то молитва", Манускрипт-Львів, 2017). Існує багато способів бачення, «віддзеркалення» дійсності в малярстві, різьбі й кожний з них є «віддзеркаленням» якогось умовного стану знання, емоційного стану. Кожний з них щось означає. Моріс Дені (1870 – 1943) сказав колись: «Треба пам’ятати, що картина, незалежно від того, що зображає – коня чи нагу жінку чи іншу анекдоту, – є перш за все площиною, покритою фарбами (мальованими плямами, укладеними в певному порядку». Кожний такий порядок має якесь значення з якого можна відчитати багато правд, побачити щось більше ніж предмети, які формують ці...
Продовжуємо серію публікацій автобіографічних спогадів відомого львівського педагога і митця Карла Звіринського (1923-1997), виданих в книзі "Все моє малярство - то молитва", Львів, 2017 р. Метою цих записів є зафіксувати хоч частину відомостей про мого вчителя, відтворених з пам’яті таким яким я бачив Його і сприймав на протязі 35 років нашого знайомства. Всі ці записи роблені без всякого порядку і системи, в міру того, як я згадував цей чи інший епізод із моїх зустрічей і розмов з подружжям Сельських. Правдоподібно, а радше зовсім певно, ніхто не стояв так близько до них, як я на протязі трьох десятків років. Отже, ніхто не мав можливості пізнати їх глибше і всесторонніше від мене. Маргіт та Роман Сельські, 1970 рр. У цих записах постараюся не ідеалізувати їх, а представити...
«Чим більша істина, з тим більшої висоти повинен ти глядіти на неї, щоб охопити її» Карло Звіринський Нещодавно у видавництві Манускрипт вийшла друком книга Карло Звіринський. Все моє малярство – то молитва. Спогади, інтерв’ю, роздуми, статті. Упорядник Христина Чабан-Звіринська. – Львів, 2017. – 280 с., іл. Це видання довгоочікуване і щемливо підготоване: присвячене Юстині Звіринській, матері художника, здійснене із благословення Любомира Гузара, з коротким післясловом Владики Бориса Гудзяка та світлої пам’яті Лариси Крушельницької… Регалії можна продовжувати: фаховість та інформативність вступної статті, написаної донькою Христиною Звіринською-Чабан дозволяє відтворити умовну «картину світу» Карла Звіринського – неперевершеного новатора, педагога-інтелектуала та символу львівського мистецького спротиву 1960-80 рр. Слова батька: «Пробую врятувати від забуття мій маленький світ» утвердили авторку передмови в необхідності цієї публікації, після якої мали б появитися друком...
"Перший пролетарський заповідник імені Жана Жореса" – це кураторське об’єднання, яке вивчає історію мистецтва Західної України радянського періоду, зокрема індустріальну трансформацію другої половини ХХ століття та її вплив на суспільно-культурні відносини у суспільстві. Нещодавно у Національному художньому музеї України члени об’єднання Галина Хорунжа та Станіслав Силантьєв провели масштабний виставковий проект «Львів.Союзники», яку оглядачі назвали відкриттям «радянськості» Львова. «Артес» зацікавили розмах та ретельність, з якими підготовано проект, тому ми вирішили поспілкуватися з учасником цього об’єднання – Галиною Хорунжою. - Як виникла ідея з мистецьким об'єднанням? - Перший Пролетарський заповідник ім. Жана Жореса (надалі ППЗ) — науково-дослідницька, кураторська платформа молодих дослідників історії українського радянського мистецтва. Ідея виникла у результаті актуальних запитів на створення подібної платформи, орієнтованої на вивчення мистецтва часів УРСР. Дата заснування ППЗ ім. Жана Жореса...
Ми поспілкувалися із Костянтином Кожем’якою, народженим в Перевальську Луганської області, після благодійного аукціону «АртФронт». На цьому заході він наголосив: «Той, хто сьогодні не купує і не підтримує українське мистецтво, завтра буде купувати бронежилети для армії». Підприємець К. Кожем’яка є власником родинної друкарні «Huss», він започаткував «Фонд культурних ініціатив «ArtHuss», а також зібрав колекцію сучасного українського мистецтва. Інтерес «Артесу» до бізнесмена пояснюється ще й тим, що ми хочемо розгледіти у таких особистостях як Костянтин нових Терещенків та Ханенків – меценатів культури, завдяки яким багато мистецьких талантів розкрили себе, а в Україні з’являлися твори європейського мистецтва. Костянтин Кожем'яка Розмова почалася з огляду корпоративної колекції фонду «ArtHuss». На стінах офісу друкарні на Шахтарській у Києві роботи Анатолія Криволапа, Віктора Хоменка, Матвія Вайсберга… - Ось одна із дванадцяти робіт...
Чого прагнемо? Ми звикли емоційно реагувати на інформацію про твори Тінторетто, Мікель-Анжело, Жоржа Де Ла Тура, що експонуються в наших музеях, та чомусь дещо применшено ставимось до такого ж рівня своїх — Луки Долинського, Івана-Георга Пінзеля та Йова Кондзелевича. Ми здатні у тривалих чергах добиватися огляду (не завжди першорядних) привезених до Львова і Києва творів Клода Моне, Гюстава Курбе; проте не завжди помічаємо епохальні полотна Івана Труша, Сергія Васильківського та Миколи Бурачека. Олекса Грищенко "Морське узбережжя" (картон, олія) 60,5х50 см Причиною є аж надто тривалий період інформаційного вакууму "про своє", поміркованого інформаційного пульсування "про всесвітньо відоме" та інколи агресивного засилля "про чуже…" Якщо твори згаданих вище класиків мистецтва легко вписати в сюжети вербальної культури, створити навколо них багатоступеневі маркетингові ходи для популяризації, то авангардне мистецтво...
Одна з найскладніших дискусійних тем мистецтвознавчого сьогодення "природа українського постмодернізму" — криється у визначенні типових для цього явища ознак власне-естетичного та формального характеру. Ті підставові орієнтири постмодерного дискурсу в західному мистецтві, що їх означили свого часу філософи Мішель Фуко та Жак Дерріда, насправді майже ніколи не були проілюстровані конкретними творами мистецтва. Радше, за основу завжди бралися основні принципи постмодерної філософії, котрі розвивали прогресивні напрями постіндустріального суспільства. Тарас Левків, Гніт, 2007 р. (глина, гончарний круг, поливи) Вже сьогодні, коли в мистецькому просторі Львова відгули всі "маскарадні" прояви постмодерністичних реплік і на овиді нового століття актуальною стала проблема якісного дискурсу, — зовсім інакше сприймаються твори попередньої епохи, котрі мали тісний зв'язок з традицію та водночас "тримали руку на пульсі" глобальної сучасної проблематики. Тарас Левків, "Випадок у просторі", 1984 р....
"Мистецький Альманах АРТЕС" презентує серію відеоісторій про мистецькі та архітектурні шедеври України. Хата з хутора Верестя поблизу села Самари Ратнівського району Волинської області збудована 1587 року. У відео ми розповідаємо про особливості цього унікального житла, яке нині знаходиться у Національному музеї народної архітектури та побуту України у с. Пирогів (Київ). Богдан Ворон
