Мистецький Альманах АРТЕС пропонує Вашій увазі унікальну історико-архітектурну розвідку видатного українського науковця Федора Вовка, яку ми вперше переклали українською мовою, а ілюстрації колоризували, щоб дізнатися, як саме виглядала архітектура понад століття тому. Його називають батьком української антропології та етнографії, він є вихованцем французької антропологічної школи, автором понад 200 наукових праць, серед яких “Український народ у минулому і сучасному” (1916) – обґрунтування окремого антропологічного типу українців, відмінного від решти слов’янських народів. Ф. Вовк уперше здійснив історико-етнографічне районування України. Виступав активним діячем київської “Громади”, упорядником перших томів її зібрань. Влаштував українську друкарню у Відні. Відомий за відкриття верхньопалеолітичної стоянки в Мізині на Чернігівщині, мистецькі твори з цього давнього поселення увійшли до підручників з археології та історії мистецтва. Годі перелічити усі його виняткові дослідження. Пропонована праця “Старовинні дерев’яні…

Пеленська Оксана. Україна поза Україною: Енциклопедичний словник мистецького, культурного і громадського життя української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині (1919-1939). – Прага: Національна бібліотека Чеської Республіки – Слов’янська бібліотека; Наукове Товариство ім. Шевченка в Канаді; Українсько-Канадський Дослідчо-Документаційний Центр, 2019. – 332 с.: іл. Книга, яка спонукає до розширеної наукової рефлексії, володіє особливим родом інтелектуального магнетизму. Її простір – національна культурна пам’ять, а клімат цього простору – тепло вдячного українського серця. Тут зустрілися величаві фігури культурного відродження і державницького подвижництва, носії унікальних творчих досвідів, а з ними – й закладені ними традиції модерних національних наукових, літературно-мистецьких, господарських інституцій, естетичні артефакти, цілі масиви ідей з різних царин людської діяльності. Така собі локальна модель «загубленої в часі» Атлантиди, Україна поза Україною, вдало метафорично названої авторкою. Появі Енциклопедичного словника мистецького, культурного…

100 років тому у липні 1920 р. у бою з більшовиками під Чорним Островом був важко поранений і помер від ран визначний військовий діяч УНР Євген Мєшковський. Публікуємо проект каплиці на могилі генерал-хорунжого авторства відомого українського архітектора Сергія Тимошенка, який так і не був реалізований. Колишній генерал-хорунжий армії УНР Микола Капустянський у передмові до другого видання «Похід українських армій на Київ-Одесу 1919 р.» зазначив: визвольна боротьба 1917-1920 рр. «не пішла марно, а стала колискою всього сьогоднішнього національного буття». Серед найвизначніших імен він згадує свого однокласника по академії генерального штабу Євгена Мєшковського поруч із постатями Петлюри, Коновальця, Шептицького, Грушевського, Міхновського, Безручка, братів Тютюнників, Тарнавського та інших. Євген Мєшковський після закінчення академії генерального штабу в Петербурзі 1912 р. в ранзі поручника Про Євгена Мєшковського написано чимало. Він…

Євангеліє від Івана, 6:12 У серпні-жовтні 2019 р. в Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького (далі НМЛ) відбувалася історико-мистецька виставка «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо», присвячена 130-й річниці з часу відкриття Музею Ставропігії. Основу експозиції склали твори з НМЛ, доповнені предметами археології, портретним малярством, рукописами зі збірки Львівського історичного музею (далі ЛІМ) та документами з Центрального державного історичного архіву України (м. Львів). Експозиція охопила 150 пам’яток – смисловий стрижень сформувало більше 60 творів українського іконопису XVІ–XVIII ст. значну частину яких експоновано вперше після 1888 р. Їх гармонійно доповнили портрети, предмети літургійного вжитку (дерев’яна пластика, декоративний метал, церковні тканини), археологія, рукописи,стародруки тощо. Виставка послідовно розкрила не лише сторінки заснування та діяльності цього музейного осередку, а й відстежила історію постання Успенського ставропігійського братства у Львові (з…

Володимир Січинський Баранівка над Случем – це третя з найбільших порцелянових фабрик на Волині, заложена в маєтності Валевських, за ініціятивою Франсуа Мезера, котрий сюди переселився після пожежі корецької фа­брики 1797 р. Фабрика мала 6 великих печей і брала глину таки в са­мому містечку. Там є величезні верстви доброї каолінової глини, так само, як і в сусідньому селі Буртині. Рід Мезерів провадив фабрику до кінця XIX ст., але в половині XIX ст. якість виробів значно підупала. Найбільший розцвіт фабрики припадає на роки 1815—1840, коли пра­цювало коло 100 робітників.10 Чайник, Баранівка, 1805-1825 р. Фото: Національний музей у Кракові; www.zbiory.mnk.pl Завдяки прекрасній каоліновій глині, баранівські вироби виходили високоякісними і дорівнювалися корецьким. Столові сервіси, аптекар­ський посуд, декоративні тарелі і чотирокутні плитки з краєвидами ро­мантичних руїн і навіть фігур –…

Пропонуємо нашим читачам історико-мистецтвознавчий нарис відомого архітектора, графіка та мистецтвознавця Володимира Січинського. «Українська порцеляна» дає цілісне уявлення про історію порцелянового виробництва в Україні у XVIII-ХIX століттях. Автор розпочинає розвідку з огляду покладів каоліну, основного матеріалу для порцеляни, відзначає їх високі вартості, розповідає про започаткування і роботу перших фарфорових фабрик у Чуднові, Корці, Томашові, Баранівці, Городниці та Межигір’ї, називає головні персоналії. Володимир Січинський дає стислі та інформативні описи продукції цих заводів: типи виробів, стилістичні особливості. Дослідження читається на одному подиху, автор пише легко та просто, сконденсувавши лише найважливіші факти. Матеріал чітко структуровано та доповнено ілюстраціями. Ми замінили оригінальні нечіткі чорно-білі зображення на сучасні. Авторська мова збережена, сучасні відповідники географічних назв подали поруч у квадратних дужках. Публікуємо матеріал за виданням 1952 р., Філадельфія, вид-во «Америка». Володимир Січинський…

До 20 січня 2020 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (надалі НМУНДМ) можна оглянути колекцію керамічних творів учнів та викладачів Межигірського керамічного технікуму. У 1923-1930 рр. його очолював Василь Седляр – учень і послідовник Михайла Бойчука – авангардного новатора в галузі монументального мистецтва. У технікумі навчали бойчукісти Оксана Павленко, Павло Іванченко, Іван Падалка. Коли поруч такі видатні імена українського авангарду 20-х рр. – перед очима глядача має розгорнутися захоплююча історія. Одначе в українських музеях збереглось небагато. Найбільшу збірку посідає НМУНДМ: понад 80 робіт, більшість з яких закуплена 1925 року. Величне місце між гір Тарас Шевченко, Києво-Межигірський монастир, олівець, червень 1843 р. Межигір’я першої третини ХХ ст. – місцевість, що пам’ятала славу величного комплексу монастиря закладеного ще у Х ст. вихідцями із Візантії, тут…

Міжнародна трієнале художнього текстилю у польському місті Лодзь – значуща подія у світі мистецтва. З моменту створення у ній взяли участь понад 1800 художників із 71-ї країни світу. Кожного разу відкриття трієнале відбувається у приміщенні центрального музею текстилю в Лодзі, де представлена головна експозиція події. Цей винятковий комплекс неокласицистичних будівель, один з найкрасивіших пам’яток промислової архітектури в Польщі, спочатку слугував заводом текстильної промисловості бавовняних виробів імені Ф. Дзержинського, нині – це найбільший музей текстилю у Європі. Ця подія не лише презентує новітні тенденції та пошук художників, але також є полем для відкритої дискусії про форму, природу та майбутнє цієї галузі. В останні десятиліття художній текстиль зазнав чимало трансформацій: подолав традиційну декоративно-ужиткову функцію, стереотипи традиційних методів ткацтва, став самостійним видом мистецтва та вийшов на сучасну арт-сцену….

«Що слово повідомляє через слух, то живопис показує мовчки через зображення» (6-те правило Сьомого Вселенського Собору, 787 р.) У галереї «Іконарт» триває (21.04.2019 – 30.06.2019, м. Львів) ювілейна виставка іконопису – це  сота експозиція, облаштована  з часу  відкриття закладу.  Символічність відліку співмірна з художньою потугою виставлених образів – нових  творів львівської мисткині  Люби Яцків. У пошуку тематики художниця обрала символічну категорію початку-оновлення, яка присутня у відомих сюжетах Старого і Нового Завітів. Авторка надала перевагу темам, що є певними  свідченнями початкових етапів Священної історії, таких як «Створення світу», «Ноїв ковчег», «Св. пророк Давид», «Іван Предтеча – Ангел Пустелі», «Благовіщення», «Втеча в Єгипет», «Весілля в Кані Галилейській», «Жони Мироносиці». При створенні ікон художниця керується принципом дотримання канонічного тексту, що супроводжує подію. Проте, віддаючи данину богослов’ю, вона творить…